Як настає вечір

Найгарнішу палітру кольорів наші очі бачать з настанням вечора. Сонце сідає. Небо ніби вдягаює на себе різноманітні барви. Темнішає. Особисто для мене, немає нічого ліпшого, ніж вечори пізньої осені чи ранньої весни. Та невелика кількість днів особливо наповнюється холодними відтінками і лише зрідка прорізаються теплі. Складається враження, що між ними відбувається сутичка за право першості. Перемагає якийсь один з кольорів і суцільно заповнює собою небокрай. Він підкорив собі весь вільний простір. До останнього. Інші кольори мусять змиритися з цим, або в них відіймуть право на частинку неба. Коли таке трапляється, йде дощ чи сніг. Так проявляється смуток і туга барви по небу.
Коли, врешті-решт, на небі панує спокій і вже розподілені ролі кольорів на вечір, нашим очам постає чудова картина — закат. Прислухайтеся. Починає грати музика, у якій навіть випадкова людина, не знаючи мелодії , стає частиною дійства. Затори на дорозі, трудяги поспішають додому, звуки світлофора, що видає сигнали до завершення зеленого світла, — все це є частиною пісні міста. Воно живе у власному ритмі. Ми всі є важливою складовою його життя, його мелодії.

Сонце ховається за горизонтом. Воно відпочиває і терпляче чекає ранку. А тим часом небом володіє темний синій колір. Вечір перейшов ту межу, коли став ніччю. Така тонка грань стала майже невидимою. Важко помітити, коли саме це відбулося. На дворі ніч. Порожні вулиці. Місто спить. Нзаснули лише ліхтярі, вони нещодавно тільки прокинулися…

18.11.2014

Добавить комментарий