Шлях на Голгофу

Під цими словами кожен розуміє щось своє, адже їх можна трактувати по різному. Ті хто знає історію розуміють, що може йтися про Ісуса. Насправді я не буду багато казати про нього. Не сьогодні, не зараз, не в цю годину.
Взагалі, якщо гори великі, то на них важко взбиратися, особливо, якщо вони круті чи скелясті. Це важкий шлях, подолавши який не завжди знаєш що чекає на тебе вгорі, на фінішу. Для Ісуса все було зрозуміло — смерть, тортури, кінець буття. А для тебе яким буде фінал? Ти українець, росіянин, американець чи ще хтось там за національністю. Ти пройшов певний шлях у країні, де мав щастя народитися. Може зараз ти не живеш там, а може вже й давно. Але вона наклала свій відбиток, коли чиїсь руки вписали у твоє свідоцтво Батьківщину. Отак в твоєму житті почав функціонувати код патріота.
Сьогодні питання патріотизму суперечливе і важливе. Я знаю, що є люди, які починаючи розмовляти про патріотизм роблять це із хрипом у горлі. Є й такі, що розривають на собі сорочки, кажучи, що все віддадуть за Україну. Знайдуться й ті, що мовчки робитимуть такі справи, які у змозі зробити лише справжні патріоти. Можливо, всі ці люди і справді патріоти, але як знати? Звісно, чимало людей зараз скаже, що їх бісить ця хвиля проукраїнського духу, що нахлинула на нашу країну. А що, якщо це будильник для неї та її народу, який пробудив людей від сна? Він дав зрозуміти, що ми любимо нашу неньку і можемо щось зробити для її блага. І для цього не потрібно кричати зриваючи голос на кожному куті чи у кожному подвірі, аби лише говорити. Тут слова не допоможуть, адже їх замало і потрібно робити добрі справи.
Якщо не можеш зробити щось для країни, то зроби хоч для себе. Виправ своє життя, прибери із себе все гниле і припини смердіти негативом. Адже життя — це така штука із своєю наукою. У ньому і без тебе є ціла купа сміття. А уяви як буде гарно, якщо хоча б така маленька людина як ти або я, приносила щось гарне у сірі будні? Наприклад, ти можеш почати бачити в людях тільки хороше, при цьому продовжувати помічати і погане, але не першочергово. Так, завжди щось йде не так, як нам того хочеться, але ж таке воно, людське буття. Почни шукати позитивні сторони своїх проблем. Такі знайдуться. Почни шукати причини для посмішок щодня. Навіть якщо твій день — це суцільна халепа, відшукай щось приємне і радісне, аби намалювати на обличчі посмішку. Тоді день стане більш яскравим і сонячним. Я роблю так щодня. Треба бути кращою людиною, аніж ти міг бути вчора. І завтра треба бути кращим ніж сьогодні. Країну роблять люди. А якою ж вона буде, якщо кожна друга «людина» — свиня? І знову повернулися до питання сміття.
Дивлюся на країну і розумію, що вона вже змінилася. За останні два роки як у країні так звана «війна». Ми почали генеральне прибирання на яке не наважувалися довгі роки. А головне тут те, що цей поштовх Україні дали маленькі люди із короткими іменами. І наш шлях на власну Голгофу робить нас все більшими та імена стають довшими. Якщо казати простіше, то список патріотів зростає із кожним днем, а разом із тим і віра у наше світле майбутнє. Все більше людей припиняють лише говорити. Так, наш шлях важкий і кінець ще не скоро. Але знаєте що головне? Ми навчилися шукати опору. Наш шлях на власну Голгофу — це випробування на силу волі, жагу до життя та гнучкість до змін. І лише подолавши його до кінця, ми покажемо хто ми і чого варті. Я не знаю, що буде там, на горі, пройшовши його до кінця. Але вірю у те, що там чекає на нас лише одна пані — доля. І вона в той момент буде дуже щаслива, аби припинити нас випробовувати і дати дозвіл на щасливе і гідне саме життя, а не існування.

Добавить комментарий